Літературні вітражі Володимира Лиса.

 

  26 жовтня Володимир Лис, український прозаїк, драматург буде відзначати свій 70-ий ювілей.

 Народився 26 жовтня 1950 року на хуторі поблизу села Згорани на Волині. 1977 року закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Служив у війську, працював журналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини, у волинській молодіжці, завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру. Нині редактор відділу державного будівництва незалежної громадсько-політичної газети «Волинь».

   У літературі дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. Як прозаїк заявив про себе 1985 року. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

 

Автор романів:

·         «Айстри на зрубі»,

·         «І прибуде суддя»,

·         «Камінь посеред саду»,

·         «Маска»,

·         «Острів Сильвестра»,

·         «Продавець долі»,

·         «Романа»,

·         «Графиня»,

·         «Століття Якова»

·         «Соло для Соломії»

У бібліотеці вашій увазі представлені такі книги автора:

Роман — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття.

У житті старого Якова Меха на короткий час, мов той метелик, з’являється дівча-приблуда. Вона питає, чи любив він колись, — і виринає десь із глибини пам`яті його кохання, і біль втрати, і круговерть війн та режимів, і радощі та горе в родині, і гріхи й каяття…

Таємнича Діва Млинища, що іноді являлася жителям невеличкого поліського села Загоряни, що мешкали на кутку понад річкою Мережкою, навіть своєю незримою присутністю берегла їх від найстрашнішого — зради своєї совісті. Бо великі війни, революції, круті повороти історії часто ставили їх перед вибором, від якого залежало — жити чи померти. А ще було кохання — жертовне і руйнівне, вірне і підступне, щире і надумане, красиве, як квітка, і темне, як осіння ніч — але кохання… Дивно переплетуться долі, розлетяться світами, аби на початку ХХІ століття зійтися у рідному селі — і знову летіти вільними птахами…

Вона йде за покликом серця, помиляється сама й легко пробачає помилки іншим, сходить на самий верх величі людського духу та падає у безодню засудження оточуючих… Карколомні події ХХ століття — війна, примусова колективізація — події, що назавжди змінили не тільки людей, а й Україну. Та в межах історії країни це лише пункт статистичних даних, за яким немає нічого, крім чисел. А як щодо історії однієї людини, жінки, котра прагла звичайного земного щастя?

 Три жінки, три нелегкі долі, три шляхи до кохання...
У неї було дивне ім`я і дивовижна доля. Даза, дочка радянського чиновника, у 30-х роках пройде пекло дитбудинку, а після війни опиниться у вирі повстанської боротьби. Її донька Віталія, витончена естетка, покохає кримінального авторитета. Онуці Олесі в наш буремний час теж доведеться боротися за кохання...

1801 рік. Розкішний бал на честь п'ятиріччя князівни Любославської закінчується масовим пограбуванням і викраденням людини. Там, де хвилину тому розважалася шляхта, тепер гуляють розбійники. Граф Юзеф наважується зірвати з ватажка маску, бачить під нею знайоме обличчя і прощається зі свободою. Але таємний агент Слєпньов знайде слабину ухвалого бандита - чарівну жінку, за-для якої він ладен дістати хоч зірочку з неба, хоч кольє княгині Ольги... 

Давні часи і сучасність, кохання, гординя й помста переплелися в дивовижну історію. У провінційного художника Платона Лемещука в один день зникають усі картини. Він у розпачі. Але ще більше його дивує поява колишньої учениці Люби. Колись вона була закохана в нього до нестями, та він не відповів на її почуття. Платон збентежений, він має знайти свої картини, але… Життя всього містечка раптом перевертається: дивні події, жорстокі вбивства, схожі на ритуальні. Художник прагне знайти розгадку цих таємниць і розуміє, що всі ниточки ведуть до давнього портрета графині Венцеслави.